Жінка з Маріуполя, Марія, поділилася своєю історією виїзду з міста після початку повномасштабного вторгнення Росії. Про це повідомляє Східний Варіант.
Її чоловік — військовослужбовець, тож розмови про можливий напад виникали ще до 24 лютого 2022 року. 20 лютого чоловік перебував у казармі, а 22 лютого Марія бачила його востаннє перед тривалим розлукою.
24 лютого жінка прокинулася від численних сповіщень у телефоні: батьки обговорювали, чи вести дітей до школи, чи залишити вдома. Відкривши новини, вона дізналася про масовані обстріли українських міст російською армією.
“Почалося справжнє виживання”
3 березня в місті зникли зв’язок, газ і вода, а російські війська почали масовані артилерійські обстріли Маріуполя. За словами Марії, найбільше вона боялася авіаударів, і після 8 березня саме це сталося — армія РФ руйнувала будівлі всім доступним озброєнням. Жінка залишалася на першому поверсі власної квартири, яка частково була зруйнована.
“Вікна вибило, ми заклеювали їх целофаном. Разом зі мною жили ще дев’ятеро сусідів — верхні поверхи повністю згоріли. Готували їжу на вогнищі та носили її літнім людям у підвал. Це був справжній виживальний досвід, тому ми об’єднувалися”, — розповідає героїня.
Марія довго залишалася в місті, боячись проходження фільтрації, яку російські окупанти запровадили навіть на виїздах із районів. Місцеві мешканці організовували побут у зруйнованій інфраструктурі: сусіди допомагали з бочками для води, під’єднували їх до водостоку, пізніше хтось провів електрику, адже комунальні служби відмовлялися відновлювати постачання.
Евакуація та повернення на підконтрольну Україні територію
У 2025 році Марія дізналася, що її чоловік вийшов із російського полону, і вирішила виїжджати. Перед дорогою вона ознайомилася з інструкціями перевізника, щоб уникнути проблем під час перевірки співробітниками ФСБ. Перевірка тривала лише 45 хвилин, телефони дітей не контролювали.
Шлях до підконтрольної Україні території пролягав через Білорусь, де працював гуманітарний коридор “Мокрани — Доманове” (Волинський гуманітарний коридор). На Волині сім’ю зустріли волонтери, які надали першу допомогу.
“Перетин кордону я відчула як повернення додому — рідний прапор і прикордонники у формі. Це був неймовірний момент”, — ділиться Марія.
У Києві родина оформила статус ВПО та отримала підтримку від центру “ЯМаріуполь”. Доньці допомогли вступити до університету через відсутність українських документів про закінчення середньої школи.
Марія наголошує, що благодійні фонди та психологи активно підтримують сім’ю, допомагають з одягом, житлом і психологічною реабілітацією після пережитого.
